07 янв 02:17В мире

Історик Ярослав Грицак: «2020-й увійде в нашу історію як ще один втрачений рік»

Історик Ярослав Грицак: «2020-й увійде в нашу історію як ще один втрачений рік»

Ольга БЕСПЕРСТОВА, «ФАКТЫ»

Протягом 2020-го кожен з нас безліч разів чув фразу: «Скоріше б закінчився цей страшний рік». Багато людей обгрунтовано вважають його найгіршим у сучасній історії. Ми не бачили нічого подібного, не були підготовлені до такої масштабної катастрофи, якою стала пандемія. Дуже швидко, за якихось кілька місяців, вірус-вбивця повністю змінив наше життя, наш світогляд, соціальні звички і забрав у минуле комфорт і безпеку. До того ж в країні сьомий рік йде війна, до якої ми у 2014-му теж не були готові…

Чому наш світ вже ніколи не буде колишнім? Яким увійде 2020-й в історію України? Про це «ФАКТАМ» розповів український науковець, історик і публіцист, доктор історичних наук, почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», професор Українського католицького університету, головний редактор ряду видань Ярослав Грицак — один з небагатьох, хто дійсно є моральним авторитетом нації.

«Наступні десять років можуть бути критичними для визначення, яким шляхом підемо»

— Пане Ярославе, у 2020 році світ зіткнувся з дуже серйозними випробуваннями. Це пандемія та економічна криза. «Завдяки» локдаунам ми тепер більше цінуємо такі прості речі, як «живе» спілкування, подорожі, можливість ходити у театр, у гості. Як вважаєте, що змінилося в нашому світогляді, в наших відносинах назавжди? Деякі експерти і аналітики стверджують, що ми вже не будемо колишніми. Це так?

— Так, для всіх нас тепер життя поділиться на «до» і «після» ковіду. Ми ніколи не будемо колишніми. Легко сказати, якими ми НЕ будемо. Неможливо, однак, передбачити, якими ми будемо. Я маю свою гіпотезу, чи радше — мрію. 2020 рік закінчив 200-літню історію майже безперервного росту в історії людства. Вона почалася на Заході зразу після наполеонівських воєн, а у ХХ столітті поширилася на весь світ. Ці зміни відбуваються за формулою «все швидше, і швидше, і швидше — і все більше, і все більше, і все більше», і навіть дві світові війні цю формулу не поламали. Зараз, однак, ми вперше наблизилися до критичної точки: при таких темпах розвитку ми дійшли до вичерпання природних ресурсів. Ще на початку ХХІ століття говорилося, що 2020-ті можуть бути вирішальними, чи виживе взагалі наша цивілізація.

Пандемія може бути одним з перших дзвінків — ми настільки змінили навколишнє середовище, що нові штами вірусів теж можуть тепер виникати «все швидше, і швидше, і швидше — і все більше, і все більше, і все більше». Є два виходи. Перший — технологічний, як-от винайдення нової вакцини. Другий — ми нарешті почнемо змінюватися самі: міняти спосіб життя та пріоритети. Якщо двома словами, мінятися ціннісно — зіскочити з цього бігу за тінню, з білячого колеса. У цьому полягає моя мрія. Боюся, однак, що вона так і залишиться мрією.

Читайте также: «Человечество ждет откат назад, и это неминуемо», — Ярослав Грицак

— Яким увійде 2020 рік в історію України? Які події ви вважаєте ключовими? Це місцеві вибори, перемир’я на фронті, гучні скандали, конституційна та інші кризи? Чи, може, таких не було зовсім?

— 2020-й увійде у нашу історію як ще один втрачений рік. Кількість проблем, які стоять перед Україною, наростає, зростає також їхня складність. Ми ж не можемо собі дати ради навіть з такими простими проблемами, як подолання корупції чи створення незалежних судів.

— Які глобальні помилки допустила нинішня влада під час кризи, на ваш погляд? Які наслідки можуть мати ці помилки? Чи, може, були досягнення, які деяка частина українців не зрозуміла?

— Владі значною мірою пощастило з ковідом. Пандемія замаскувала її невдачі і її непрофесійність. Маскування скінчиться, якщо стане очевидною різниця з сусідніми країнами — коли там вже скінчиться вакцинування, а у нас і далі масово хворітимуть люди. На жаль. Україна не може дозволити собі ані виробити власну вакцину, ані закупити вчасно чужу.

— Чи є в історії людства якісь паралелі з тим, що відбувається зараз у світі?

— Перше, що спадає на думку, — «чорна смерть» середини ХІV століття (пандемія чуми, пік якої припав на 1346−1353 роки. - Авт.) і дві світові війни. У двох випадках з цих трьох катастрофи скінчилися новими і довгими періодами зростання. Можливо, так відбудеться і цього разу. Є, однак, одна засаднича різниця: не виключено, що ми уже дійшли до найвищої точки свого розвитку і далі нас чекає тільки шлях униз. Ми не знаємо, який з цих двох сценаріїв реальніший. Але виглядає так, що наступні десять років можуть бути критичними для визначення, яким шляхом підемо.

«За кожен рік без реформ будемо розплачуватися вищою ціною»

— Випробування можуть стати поштовхом для реального об'єднання країни? Може, вони допоможуть нам знайти спільну національну ідею? Є в ній необхідність на цьому історичному етапі?

— Я не вірю у можливість національної ідеї. Розмови про неї — це як спроби винайдення вічного двигуна чи розв'язання проблеми квадратури кола. Нації складаються не з ідеї, а з бажання жити спільним життям. Від початку української незалежності соціологія показує, що в більшості українців це бажання є, і воно досить стабільне. Ми будемо ще довго різнитися між собою у питаннях мови та історичної пам'яті, дистанції від Росії і російської культури, але за 30 років ми дійшли консенсусу, що:

а) в Україні має бути одна державна мова, і ця мова українська;

б) голод в Україні був геноцидом, і Сталін був злочинцем;

в) наше майбутнє з Європою або навіть у Європі.

Хто не вірить, хай подивиться соціологію. Коли кажу «консенсус», то йдеться не про 100% - наш консенсус десь на рівні 60−80%. Як на мене, цього досить, щоб почати змінювати країну і виводити її зі статусу найбіднішої. Ключове питання: хто буде її змінювати? Зрозуміло, що не ця влада. Не тому, що хоче чи не хоче, а тому, що просто не вміє.

— Неодноразово питала у вас: багатьом українцям здається, що держава поступово дрейфує у бік Кремля. Не відчуваєте, що цей дрейф зараз посилився?

— Живучи у Львові та перебуваючи на карантині, тяжко скласти однозначне враження. Щоб зрозуміти настрої, я мав би їздити Україною. А поки що, з мого «карантинного бункера», ситуація має приблизно такий вигляд: один крок вперед, три кроки вбік, а решта по колу.

Колись Роман Безсмертний сказав влучну фразу: «В Україні кожен президент за означенням рано чи пізно стає націоналістом». Саме це, думаю, стається чи, може, уже сталося з Зеленським. Як би він не хотів зблизитися з Путіним заради миру в Україні, всі його спроби будуть марними. Інтерес Кремля — не наблизити Україну, а тримати її в резервації, доки не сконає або не згниє. Щоб потім показувати пальцем: дивіться, так буде з кожним, хто насмілиться нам суперечити!

— Чому може навчити нас досвід, який ми отримали за цей рік? Ми зобов'язані зробити якісь висновки? Які, наприклад?

— За кожен рік без реформ ми будемо розплачуватися вищою ціною. Якщо ми цього не зрозуміли дотепер, то варто це зрозуміти бодай зараз.

— Чи здатні ми подолати усі виклики?

— Так, формально здатні. Маємо на це всі «об'єктивні» передумови: країна з багатими ресурсами, освіченим населенням та з новим поколінням, яке вже не знає, що таке комунізм, і є першим насправді глобальним поколінням. Бракує, однак, політичного проєкту — партії чи політичного руху, який привів би до влади «десант реформаторів» і змінив траєкторію розвитку. Так, щоб Україна почала нарешті розв'язувати проблеми і виклики вищого порядку — ті, що загрожують нашому існуванню як людства.

Читайте также: У нас никогда не было настолько слабой власти, но мы выстоим, — Ярослав Грицак

Фото lnu.edu.ua

646 Сделайте "ФАКТЫ"
избранным источником в Google News


По материалам: fakty.ua
Загрузка...

Росія не виконує домовленостей: родичі українських в'язнів Кремля звернуться до голови МЗС Німеччини

Росія не виконує домовленостей: родичі українських в'язнів Кремля звернуться до голови МЗС Німеччини
Ярослав ЖАРЕНОВ, «ФАКТЫ» Доля українских політв’язнів в Росії залишається гострою темою в суспільстві. На жаль, далеко не всіх вдається швидко витягнути із застінків кремлівських тюрем. ГО «Об'єднання родичів політв’язнів Кремля» 24 серпня звернуться з листом до міністра закордонних справ Німеччини Гайко Мааса та сподівається, що голова німецького зовнішньополітичного відомства зможе допомогти незаконно засудженим... ПОДРОБНЕЕ →

«Якщо є конкретна ціль, важлива для всіх, то навіть малою групою можна зробити багато корисного», — Володін

«Якщо є конкретна ціль, важлива для всіх, то навіть малою групою можна зробити багато корисного», — Володін
Паденмія коронавірусу і карантин переклали велику частину обов'язків та відповідальності на місцеву владу. Не стала виключенням і Київщина. В. о. голови ОДА Василій Володін в інтерв'ю «ФАКТАМ» розповів, з якими складнощами довелося зіштовхнутися і яку роботу проводить місцева влада для протидії коронавірусу. — 11 травня виповнилося два місяці вашої роботи у якості тимчасового виконуючого обов’язки... ПОДРОБНЕЕ →

Угроза слишком высока: историк рассказал об "идиотах" в украинской власти

Угроза слишком высока: историк рассказал об "идиотах" в украинской власти
Все государства делятся на те, что выдерживают проверку идиотами, и те, что не выдерживают. Украина, к сожалению, в первую группу не входит, а потому угроза для государства очень высока. Об этом заявил известный историк, ученый и публицист Ярослав Грицак в интервью «ФАКТАМ». Термин «идиоты» историк использует в его древнегреческом истолковании. «Я не имею в виду тех, у кого низкий уровень IQ, а людей слишком... ПОДРОБНЕЕ →

Найбільш поширені обставини при зміні вишу

Найбільш поширені обставини при зміні вишу
Не бійтеся змінювати свій ВНЗ (вищий навчальний заклад) із будь-якої причини. Багато молодих студентів це роблять і не шкодують! У цій статті ви дізнаєтеся найголовніші причини для зміни ВНЗ. Зміна вишу: навіщо і як часто це відбувається Зміна спеціальності є доволі-таки поширеним явищем, а ось зміна ВНЗ — менше популярна, але незначно. Згідно із дослідженням Міністерства освіти США, аж 80% студентів думають про зміну своєї спеціальності, і майже третина всіх студентів в середньому наважуються на цей вчинок. Ще одне статистичне дослідження показало, що більше третини студентів, які змінюють свою спеціальність, також змінюють свій ВНЗ. Дослідники хотіли дізнатися, що ж мотивує студентів знову подаватися і надходити в новий коледж/університет, фактично починаючи весь процес вищої освіти заново. Причин багато Виявилося, що є багато вагомих причин, що спонукають студентів до переходу. Від того, аби бути ближче до дому до простої незадоволеності методикою викладачів. Цей список — лише відправна точка. Більшість студентів помилково вважають, що перехід до нового коледжу — це погано, але в кінцевому підсумку це може допомогти студентам. Соціальні обставини У будь-якому починанні ми ПОДРОБНЕЕ →

В Украине испытали экспортную модификацию ПТРК Стугна-П

В Украине испытали экспортную модификацию ПТРК Стугна-П
Об этом сообщается на странице ГП КБ Луч в соцсети: На одному з військових полігонів відбулися успішні випробування нової модифікації протитанкового керованого ракетного комплексу «Скіф» (експортна версія українського «Стугна-П»). Конструкція удосконаленого протитанкового керованого ракетного комплекса «Скіф» зазнала низку змін згідно вимог потенційного замовника. Усі модифікації були направлені на адаптацію ... ПОДРОБНЕЕ →
Добавить комментарий
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Введите два слова, показанных на изображении: *